9 Жовтня, 2025
Лайм-бореліоз: від теорії до клінічної практики
У цій статті ми розглянемо, як вчасна діагностика та правильна тактика лікування лайм-бореліозу допомагають запобігти тяжким неврологічним і серцевим ускладненням. Ви дізнаєтеся про сучасні підходи до діагностики, особливості перебігу захворювання на різних стадіях, нові рекомендації щодо антибактеріальної терапії, а також про ефективні методи профілактики після укусу кліща.

Зміст статті:
Зростаюча загроза: чому лайм-бореліоз потребує уваги лікарів
Лайм-бореліоз посідає перше місце серед природно-вогнищевих інфекцій, що передаються кліщами в Європі. За останні 20 років захворюваність зросла більш ніж у 15 разів, посівши друге місце після ВІЛ-інфекції за темпами поширення. В Україні ситуація особливо тривожна: за період з 2007 по 2024 рік захворюваність зросла у 13,3 рази по країні загалом, а в окремих регіонах – навіть у 30 разів.
Серопозитивність населення земної кулі становить у середньому 14,5%, проте в країнах Центральної Європи, включаючи Україну, цей показник сягає 27% – найвищий у світі. Лідерами за захворюваністю в Україні є Полтавська, Сумська, Київська та Черкаська області.
Особливості збудника: чому Європа відрізняється від США
Збудником лайм-бореліозу є грамнегативна спірохета роду Borrelia, що налічує понад 13 геновидів. Принципово важливо розуміти географічні відмінності: у Сполучених Штатах переважає Borrelia burgdorferi (понад 90% випадків), тоді як в Європі та Україні основними збудниками є Borrelia afzelii, Borrelia garinii і лише 2% – Borrelia burgdorferi.
Саме тому коректніше використовувати термін “лайм-бореліоз” для європейського регіону, залишаючи назву “хвороба Лайма” для американського континенту, де збудник представлений виключно Borrelia burgdorferi.
Переносниками в Європі виступають кліщі роду Ixodes (Ixodes ricinus та Ixodes persulcatus). Інфікованість кліщів збудником може сягати 40-50% у Центральній Європі. Найбільш небезпечними є німфи – молоді форми кліщів, активність яких припадає на травень-червень.
Клінічна картина: від еритеми до системних уражень

Рання локалізована стадія (перші 3-30 днів)
Класичним проявом є мігруюча еритема, яка з’являється у місці присмоктування кліща.
Типова еритема має кілька характерних ознак:
Проте лише 10% пацієнтів мають класичну еритему у вигляді “бичачого ока”. У 13-40% випадків еритема має атиповий вигляд: може бути синюватого відтінку, без просвітління в центрі, неправильної форми або з везикулами.
Критично важливо: типова мігруюча еритема є підставою для встановлення клінічного діагнозу без лабораторного підтвердження. Близько 30% пацієнтів відмічають грипоподібні симптоми: субфебрилітет, міалгії, артралгії, головний біль.
У 20-40% випадків захворювання перебігає в латентній формі без видимих клінічних проявів.
Рання дисемінована стадія (3-10 тижнів)
Характеризується поліорганністю уражень. Найчастішим проявом (95% випадків) є нейробореліоз.
Специфічним для Європи є менінгорадикулоневрит Баннварта, що проявляється тріадою симптомів:
Інші прояви стадії дисемінації включають множинні еритеми, доброякісну лімфоцитому (характерна для Європи), лайм-кардит з атріовентрикулярними блокадами, артралгії великих суглобів.
Пізня стадія (понад 6 місяців)
Розвиваються хронічні ураження: деформуючі артрити колінних суглобів, хронічний атрофічний акродерматит (майже виключно в Європі), енцефаломієліт, когнітивні порушення. Збудник Borrelia afzelii здатний персистувати в шкірних покривах роками, спричиняючи специфічні ураження.
Діагностика: двоетапний підхід та його складнощі
Основні принципи лабораторної діагностики
Рекомендоване дворівневе тестування:
Специфічні імуноглобуліни М з’являються з 2-3 тижня, імуноглобуліни G – з 4-6 тижня від моменту інфікування.
Особливості інтерпретації результатів
При тривалості симптомів менше 30 днів визначають імуноглобуліни М і G. При тривалості понад 30 днів – лише імуноглобуліни G, оскільки ізольовані імуноглобуліни М після цього терміну можуть бути неспецифічними.
Найчутливішим антигеном для імуноглобулінів М є OspC (маркер свіжої інфекції), для імуноглобулінів G – VlsE (високоспецифічний для всіх геновидів борелій).
Підводні камені серодіагностики

Хибнопозитивні результати можливі при:
Хибнонегативні результати трапляються при:
Специфічні імуноглобуліни М з’являються з 2-3 тижня, імуноглобуліни G – з 4-6 тижня від моменту інфікування.
Критично важливо: антибактеріальна терапія, призначена в ранні терміни, може порушити імунну відповідь. До 50% пацієнтів з мігруючою еритемою, пролікованих у період серонегативного вікна, можуть залишитися серонегативними навіть після одужання.
Лікування хвороби Лайма: сучасні протоколи
Мігруюча еритема
Препарат вибору: доксициклін 100 мг двічі на добу протягом 21 дня.
Альтернативні препарати:
Альтернативні препарати призначають вагітним, дітям до 12 років, пацієнтам з патологією печінки.
Важливо пам’ятати: доксициклін підвищує фоточутливість шкіри. Пацієнти мають захищатися від прямих сонячних променів під час прийому та протягом 4-5 днів після завершення курсу.
Лайм-артрит
Доксициклін 100 мг двічі на добу або амоксіцилін 1000 мг тричі на добу протягом 28 днів. При відсутності ефекту – цефтріаксон 2 г внутрішньовенно один раз на добу протягом 2-4 тижнів.
Якщо два курси антибактеріальної терапії неефективні, пацієнта направляють до ревматолога для призначення глюкокортикостероїдів, оскільки в цій стадії домінує аутоімунний механізм запалення.
Нейробореліоз
При ураженні периферичної нервової системи – доксициклін 21 день. При ураженні ЦНС – цефтріаксон 2 г двічі на добу внутрішньовенно або доксициклін 200 мг двічі на добу протягом 21 дня.
Для підтвердження нейробореліозу золотим стандартом є визначення ліквірно-сироваткового індексу (співвідношення антитіл у ліквері та сироватці).
Лайм-кардит
Доксициклін 21 день. При порушеннях гемодинаміки – цефтріаксон 2 г один раз на добу внутрішньовенно з переходом на пероральні препарати після стабілізації стану.
Особливості лікування у вагітних та дітей
Вагітним протипоказаний доксициклін. Препарат вибору – амоксіцилін 1000 мг тричі на добу протягом 14-21 днів залежно від клінічних проявів.
Дослідження показують: при відсутності етіотропної терапії у 74% вагітних спостерігаються несприятливі наслідки, серед пролікованих – лише у 2,4%.
Дітям до 12 років замість доксицикліну призначають амоксіцилін, цефуроксим аксетил або азитроміцин у вікових дозуваннях.
Профілактика: коли призначати хіміопрофілактику
Постконтактна профілактика
Постконтактна профілактика показана при дотриманні всіх умов:
Схема хіміопрофілактики: доксициклін 200 мг одноразово для дорослих та дітей, яким дозволено його призначення.
Важливо: тестування видаленого кліща на наявність збудників не рекомендується, оскільки не впливає на тактику ведення пацієнта. Один випадок захворювання припадає на 20-100 укусів інфікованих кліщів.
Якщо з моменту присмоктування минуло більше 72 годин – проводиться спостереження протягом 30 днів без призначення антибіотиків.
Неспецифічна профілактика
Використання репелентів, захисного одягу, само- та взаємоогляди після перебування на природі. Кліщі можуть потрапляти в оселю не лише на одязі, але й з травами, квітами, домашніми тваринами.
На сьогодні не існує схваленої вакцини проти лайм-бореліозу. Попередня вакцина була вилучена з ринку у 2002 році через побічні ефекти та обмежену ефективність лише проти Borrelia burgdorferi.
Синдром постлайм-бореліозу: що потрібно знати
У 5% пацієнтів після адекватно пролікованого лайм-бореліозу зберігаються симптоми: парестезії, порушення сну, когнітивні розлади, головний біль, артралгії. Ці прояви можуть тривати 6 місяців і більше.
Дослідження переконливо доводять: додаткові курси антибактеріальної терапії не приносять полегшення, оскільки симптоми пов’язані з залишковим пошкодженням тканин, імунною дисфункцією або нерозпізнаними коінфекціями, а не з активною інфекцією. Вважається недоцільним проводити більше двох курсів антибактеріальної терапії.
Висновки для практичного лікаря
Лайм-бореліоз – мультидисциплінарна проблема, що потребує комплексного підходу. Ключові моменти для клінічної практики:
Зростання захворюваності в Україні вимагає від лікарів первинної ланки підвищеної пильності, особливо в ендемічних регіонах. Своєчасна діагностика та раціональна антибактеріальна терапія дозволяють запобігти хронізації процесу та забезпечити сприятливий прогноз для пацієнта.
Стаття підготовлена на основі лекції лікаря-інфекціоніста Наталії Прийменко
inst: @nataliia_priymenko
Поділитися:
