9 Жовтня, 2025
Діагностика паразитозів: сучасний підхід для практикуючих лікарів
У цій статті ми розглянемо, як сучасна діагностика паразитозів допомагає лікарям точно визначати збудників, уникати хибних результатів і вибирати оптимальні методи дослідження – від мікроскопії до ПЛР та серології. Ми проаналізуємо епідеміологічну ситуацію в Україні, ключові принципи діагностичного пошуку, типові помилки при інтерпретації результатів і надамо практичні рекомендації для клініцистів.
Зміст статті:
Що треба знати про паразитози
Паразитози – це не просто «глисти», як звикли казати пацієнти. Це група інвазивних захворювань, викликаних трьома класами збудників: найпростішими (протозойози), гельмінтами та членистоногими (ектопаразитози). За статистикою ВООЗ, у Європі кожен третій мешканець має паразитоз, а в Африці кожен носить 3-4 види гельмінтів одночасно. В Україні ситуація потребує особливої уваги через відсутність ефективної профілактичної служби.
Український вчений Костянтин Скрябін, основоположник вітчизняної гельмінтології, колись сказав мудру фразу: «По захворюваності населення паразитозами можна судити про культуру та здоров’я нації». Ці слова залишаються актуальними і сьогодні.
Ключова відмінність паразитозів від бактеріальних чи вірусних інфекцій – наявність складного життєвого циклу з декількома господарями та різними фазами розвитку. Розуміючи механізм руху паразита в організмі, ми можемо визначити оптимальний час для діагностики та вибрати правильний метод обстеження.
Епідеміологічні особливості України
Опісторхоз залишається найболючішою темою української паразитології. Захворювання поширене у басейнах правих і лівих приток Дніпра – Ворскли, Сули, Псла, Орелі. Риба з цих водойм активно розвозиться по всій Україні, створюючи умови для поширення інвазії. За даними ВООЗ, 100 мільйонів дітей у світі мають затримку росту, пов’язану з ураженням гельмінтами.
Дифілоботріоз зустрічається у хижій рибі – щуці, окуню, судаку. Цей паразит уражає тонкий кишечник і призводить до важкої анемії. Нещодавній випадок виявлення метрового паразита у дитини підтверджує актуальність проблеми, хоча джерелом інвазії була не лосось із суші, а саме хижа риба.
Аніазакідоз масово реєструється у Японії, Норвегії, Голландії. Майже весь оселедець інфікований цим паразитом. Захворювання проявляється важкими ентеритами з госпіталізацією та анемією.
Нанофієтоз – відносно нове для України захворювання, пов’язане з вживанням лосося та форелі. Особливість у тому, що він викликає тяжкі гострі ентерити, але вважається самолімітуючим – специфічного лікування, крім пробіотиків, не існує. Якщо пацієнт скаржиться на важкий пронос після суші – найімовірніше це саме нанофієтоз.
Золоте правило діагностики
Запам’ятайте просте правило: якщо паразит живе в просвіті кишечника – шукаємо його в калі. Якщо поза кишечником – використовуємо серологію, ПЛР інших біологічних рідин та інструментальні методи. Це базовий принцип, який допоможе звузити діагностичний пошук.
Позакишкові локалізації включають печінку та жовчний міхур (опісторхоз, клонорхоз, ехінокок, амебний абсцес), легені (парагонімоз, аскаридоз у міграційній фазі, ехінокок), м’язи (трихінельоз, токсокароз), очі (токсокароз, токсоплазмоз).
Мікроскопія калу: повернення до основ
Копровоскопія залишається золотим стандартом діагностики кишкових паразитозів за умови дотримання стандартів. Однак успіх залежить від кваліфікації лаборанта та правильного збору матеріалу. Існують різні методи збагачення – Телемана для опісторхозу, Като для аскаридозу, метод Грехема (липка стрічка) для ентеробіозу.
Важливі моменти щодо збору калу:
Теплий кал потрібен виключно для виявлення трофозоїтів найпростіших (лямблії, амеби, бластоцисти), які руйнуються через 15-30 хвилин у агресивному зовнішньому середовищі. Для пошуку цист це не критично – вони зберігаються значно довше. Історія про «теплий кал» часто призводить до непорозумінь: пацієнт повинен здати матеріал безпосередньо біля лабораторії, щоб лаборант міг негайно провести дослідження.
Причини хибнонегативних результатів:
Для опісторхозу ефективним залишається дуоденальне зондування з мікроскопією жовчі, особливо другої порції. Цей «допотопний» метод дозволяє виявити яйця паразита, що перебуває у внутрішньопечінкових жовчних протоках.
Коли призначати ПЛР калу
ПЛР-діагностика паразитозів – це не панацея, а інструмент з певними обмеженнями. Метод має високу чутливість, але страждає від інгібіції при наявності крові, жовчних солей чи домішок сечі. Крім того, ПЛР виявляє ДНК як живого, так і мертвого паразита, що ускладнює інтерпретацію результатів.
В Україні доступна переважно мультиплексна якісна ПЛР, яка констатує факт наявності збудника. Існують різні види ПЛР: класична якісна (є/немає), у режимі реального часу (з підрахунком кількості), мультиплексна (декілька збудників одночасно) та двоступенева (найчутливіша). Проблема в тому, що більшість комерційних лабораторій не повідомляють про чутливість методу, що унеможливлює адекватну оцінку результатів.
Додаткові обмеження ПЛР включають фазовість виділення збудника та вибірковість праймерів. Якщо праймер налаштований на певний ген паразита, а у конкретного зразка цей ген відсутній або змінений – результат буде хибнонегативним.
Серологія: більше питань, ніж відповідей
Найбільш проблемний аспект діагностики – це антитіла до паразитів. Позитивний серологічний тест не дорівнює активній інфекції. Це може бути минуле зараження, носійство або просто контакт зі збудником без розвитку захворювання – своєрідна «імунізація».
Критичні помилки при використанні серології:
Особливості окремих паразитозів:
Лямбліоз: IgM практично не визначається в українських лабораторіях, зберігається декілька тижнів. IgG можуть зберігатися до року після елімінації паразита. При тривалій інвазії антитіла можуть зникати через виснаження імунної системи – і тоді пацієнт з клінікою отримує негативний результат.
Токсокароз: Діагностичним є титр 1:800 і вище при наявності клініки. Титр 1:200-1:400 свідчить лише про контакт. Антитіла можуть зберігатися роками, особливо якщо вдома є собака, що створює умови для постійної реімунізації. Найчастіше дає хибнопозитивні результати серед усіх паразитозів, особливо перехресні реакції з аскаридозом.
Аскаридоз: Антитіла класу G з’являються у легеневу фазу міграції (коли пацієнт кашляє 2-3 тижні) і можуть зберігатися декілька років або зникати відразу. Часті перехресні реакції з токсокарозом.
Ехінокок: Без клініки та топіки (кіста в печінці, легенях, нирках, мозку) позитивні антитіла вимагають виключення онкології, аутоімунних захворювань, хронічних гепатитів та первинного біліарного цирозу.
В ідеалі потрібен імуноблот (Western blot), який вирішив би більшість питань, але в Україні він недоступний для паразитозів через комерційну невигідність.
Еозинофілія та паразитози
Стійка еозинофілія (>500 клітин/мкл) – не завжди про паразитів. Існує величезний спектр причин: алергія, лікарські засоби, аутоімунні процеси, еозинофільні захворювання шлунково-кишкового тракту, ендокринні порушення, гематологічні захворювання.
З паразитозів стабільну високу еозинофілію дають:
При стійкій еозинофілії без виявлених паразитів та алергії треба рухати пацієнта до гематологів та ревматологів для виключення гіпереозинофільного синдрому та аутоімунних захворювань. Призначення багаторазових курсів антигельмінтної терапії лише на основі еозинофілії без підтвердженого діагнозу може призвести до обтяження основного захворювання.
Практичні рекомендації
Діагностика паразитозів вимагає комплексного підходу та розуміння життєвих циклів збудників. Правильно зібраний анамнез часто важливіший за десяток аналізів. Використання комбінованих методів – це шлях до успіху.
Пам’ятайте: відсутність профілактичних заходів не означає відсутність проблеми, а таблетки «для профілактики» створюють резистентність і не мають доказової бази для масового застосування в неендемічних регіонах.
Стаття підготовлена на основі лекції лікаря-інфекціоніста Тетяни Котелевської
inst: @dr_kotelevska
Поділитися:
Навчання за темою:
Лайм-бореліоз: від теорії до клінічної практики
Наталія Прийменко
Лікар-інфекціоніст
